Науково-пізнавальна стежка “Греготи Горган”

• Протяжність

  9 км

• Тривалість

  5 годин

• Контора Горганського ПНДВ

  Мандрівка у заповідну зону стартує від контори Горганського ПНДВ. Вирушаємо у супроводі працівника заповідника.

• Початок заповідника

  

  Пройшовши півтора кілометра від початку маршруту, опиняємося на території природного заповідника “Горгани”. На кам`янистому грунті можна зустріти саламандру плямисту, для якої тут природа створила найкращі умови. Далі йдемо грунтовою дорогою. За декілька хвилин побачимо царство мохів, які ростуть в деревостані між високими стрункими смереками та їх підростом. Лісова рослинність займає понад 85% площі заповідника.

• Царство мохів та плаунів

  

  Пройшовши 520 метрів, зупиняємося серед мохів. На території заповідника росте 231 вид цих рослин. Уже через 50 метрів з царства мохів потрапляємо в царство плаунів. Це вічнозелена трав’яниста рослина, яка часто зустрічається в хвойних та мішаних лісах. Кілька підйомів і спусків, і стежка приводить до облаштованої зупинки з лавочкою, де можна трохи перепочити.

• Криничка

  

  Через 3 кілометри від початку маршруту, серед смерек та заростей ожини, можна набратись сил, ковтнувши джерельної води з кринички. На території заповідника є багато джерел, з яких беруть свій початок близько 30 потічків.
  Наш маршрут іде ліворуч від кринички стежкою, яка прокладена поперек схилу. Заходимо в буково-ялицево-смерековий праліс. По обидва боки стежки нас супроводжують вікові дерева, які затінили землю від сонячних променів, тому тут немає трав’яної рослинності, тільки зрідка трапляються зубниця і живокіст, на камінні – мохи. Стежка веде вгору заростями чорниці й брусниці на кам’яні розсипи. Місцева назва: горгани, греготи, сенети.

• Кам'яні річки

  

  Ще через 1110 м перед нами відкриваються кам’яні “річки”- греготи. Кам’яні розсипи природного заповідника “Горгани” складаються з пісковиків, які важко піддаються процесу вивітрювання, тому залишились незалісненими з часу останнього льодовикового періоду. Вони займають понад 11% загальної площі заповідника. Ширина розсипів на цій ділянці – 100 метрів. Каміння вкрите жовтим лишайником. Ліворуч перед нами відкривається панорама хребтів – Явірчик, Таупишірка, Довгий Грунь, полонина Парок. На розсипах зростає сосна звичайна, реліктова, сосна кедрова європейська, сосна гірська, береза, водянка чорна, чорниця, брусниця. На межі з кам’яними розсипами бачимо цікавий феномен природи: смерека бореться за виживання, потрапивши в екстремальні умови – на кам’янистий грунт. Тут дерево, яке ми звикли бачити заввишки понад 30 метрів, виростає низеньким, хоч стовбур достатньо товстий. Нижнє гілля стелиться по камінні і утворює густий килим-ліжник, який іноді займає площу 20-25 квадратних метрів. Згодом заходимо в смерековий ліс.

• Шлях на Березовачку

  

  Наступна зупинка – біля квартального стовпа між кварталами 12, 13, 14 і 15 Горганського природоохоронного науково-дослідного відділення. По праву руку стежка веде на гору Березовачка. Ми на найвищій точці маршруту – 1080 метрів над рівнем моря. З північно-західної сторони бачимо смереки, ялиці, буки, берези. Грунт малокам’янистий. З півночі – буковий деревостан. Потім повертаємо ліворуч. Кам’яниста стежка в’ється змійкою серед ялиць і смерек, яким 90 – 150 років. Через 155 метрів дерева-старожили змінюють зовсім юні. Кам’янистість грунту збільшилася. Грунт вкривають зелені мохи. За ними вздовж стежки густі зарості чорниці, а ще вище стежки трапляються сизі мохи. Через деякий час входимо в зарості гірської сосни. Вона росте вузькою смугою догори і донизу. Висота рослин біля лісу – 3 метри, а біля кам’яних розсипів – від 0,5 метра. Долаємо нелегку стежку між заростями гірської сосни.

• Кам’яне море

  

  Пройшовши ще 750 метрів, побачимо велике кам’яне “море”. Ширина цих розсипів на маршруті – 125 метрів. Схилом догори вони простягаються до 300 метрів, а донизу – до 600 метрів. На кам’яних розсипах зрідка і групами росте гірська сосна, поодиноко – береза, смерека. Іноді зустрічається сосна кедрова європейська.
  Йдучи маршрутом поперек схилу з південного заходу на північний схід, бачимо каміння розміром від 20 до 150 см, вкрите накипними лишайниками, переважно жовтими, тільки подекуди червоними. Тією ж стежкою повертаємося до зупинки 5, а звідти крута стежка веде донизу до зупинки 7.

• Годівниця для тварин

  

  Пройшовши 270 метрів, виходимо до місця, де колись була годівниця для підгодовування диких тварин взимку. Дотепер до цього місця підходять олені та козулі. Загалом на території заповідника проживає 1278 видів тварин, 55 з них занесені до Червоної книги України, а саме: кіт лісовий, рись звичайна, змія мідянка, чорний лелека, глухар, журавель сірий, пугач, видра річкова, борсук. Підживитися взимку тварини можуть на післялісовій луці “Перенизь”, до якої пролягає наш маршрут.

• Лука "Перенизь"

  

  Квітує лука з весни до осені. Тут можна побачити 5 видів орхідних, підсніжники, арніку, тирлиничок осінній, маруну, тирлич ваточниковидний, купальницю європейську, волошку карпатську та інші рослини. Серед різнотрав’я ростуть поодиноко ялівці звичайні. На сьогодні в заповіднику виявлено 35 видів судинних рослин, занесених до Червоної книги України. А це понад 20 % від загальної кількості “червонокнижних” видів, які ростуть в Українських Карпатах.
  Далі ми крутою стежкою майже збігаємо вниз, бо нахил схилу не дає зупинитися. Довкола високі смереки. Під ногами кам’янистий грунт. Спускаємося стежкою, нас зустрічають буки та смерічки, що їх по праву руку згодом змінили зарості берізок. Стежка приводить нас до кремезного бука.

• Бук-велетень

  

  На нашому шляху – велетенський бук. В єдиний стовбур зрослося аж 12 дерев. Його окружність – 4 м 56 см. Повертаємо праворуч, ідемо донизу кам’янистою стежкою. Справа рідколісся смереки та кущі ліщини. Тут виявлено популяцію реліктової рослини – лунарії оживаючої та рідкісної ліани – атрагени альпійської. У трав’яному покриві зустрічаються різні види папороті. Внизу заболочена місцевість. Такі умови сприятливі для зростання вільхи сірої. У вільшняках полюбляють рости болотні та водно-болотні види, зокрема навесні цвіте калюжниця болотна. За умов теплої осені спостерігаємо повторне цвітіння. Пройшовши декілька метрів повз штучне озерце, в якому відбивається небо та вершини дерев, ми знову опиняємося в полоні підросту смереки та килиму з кущів чорниці та заростів ожини.

• Кінець маршруту

  Вже чути шум швидкоплинної гірської річки Бистриці Надвірнянської, на березі якої ростуть високі буки та смереки. Перейшовши через місток, ми зупиняємося біля контори Горганського ПНДВ, звідки розпочиналася наша мандрівка греготами Горган.