Історія

Перший Кедровий заповідник "Горгани" у 1935 році заснував митрополит Андрей Шептицький. У 1940 році уряд УРСР навіть видав постанову "Про організацію державного заповідника "Горгани", який мав охопити  50 тисяч гектарів. Та Друга світова війна завадила реалізувати ці плани.

У 50-80-х роках минулого століття на території Надвірнянського лісокомбінату було створено низку заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ. У 1974 році за пропозицією лісівника Юрія Юркевича було організовано Горганське заповідне лісництво. Ще тоді планувалося на основі цього лісництва створити заповідник. Та лише 12 вересня 1996 року, згідно з Указом Президента України, було створено Природний заповідник "Горгани". До його території увійшли ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Джурджі" та "Садки", заповідні урочища "Черник", "Гниляк", "Новобудова", "Ельми", "Довжинець", "Столи". Також довкола заповідника  на території прилеглих лісництв було створено  охоронну зону шириною 750-1100 м.

До створення заповідника найбільше доклали зусиль: Ю.В. Юркевич,    П.А. Трибун, К. К. Смаглюк, М.В. Чернявський, Р.М. Яцик, Є.М. Бакаленко, які обгрунтували доцільність створення заповідника, Я.І. Дутчин, Т.М. Олексів, В. О. Сав`юк, Г.О. Масляк, М.М. Приходько, М.Б. Шпільчак та К.О. Турчак, які здійснили погодження та сприяли його затвердженню і становленню.

Заповідник "Горгани" – це передовсім еталонні ділянки природи, що зберігаються в природному незміненому вигляді.

З 12 липня 2017 року частина території заповідника площею 753,48 га входить до об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи".