Мить така таємна, довгожданна…
Сторожко йду в храм святий – в Ґорґани,
у цнотливу синяву світання,
де панує лиш зоринка рання.
(Ірина Яцура «Подорож у казку»)
Надвірнянщина багата на унікально красиві природні місцини – гірські та рівнинні, помережані мальовничими долинами річок і струмків. Люди, які вперше потрапляють до нашого краю, у піднесенні серця від краси природи захоплено вигукують: «Тут справжній рай»!
Проте рай потребує не тільки зачудованих шанувальників, але й відповідальних охоронців унікальної природи. Саме зусилля багатьох активних природолюбів, серед яких бажаю назвати світлої пам’яті природознавця і лісівника Юрія Юркевича, привели до створення природного заповідника «Горгани» відповідно до Указу Президента України №831/96 від 12 вересня 1996 року.
У Положенні про природний заповідник «Горгани» вказана основна мета його створення – «збереження в природному стані гірських ландшафтів Карпат з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне і наукове значення». Наш заповідник має провідне природоохоронне значення, оскільки він є єдиною установою природно-заповідного фонду північного макросхилу Східних Карпат, що забезпечує на своїй території абсолютний заповідний режим. Використання природних ресурсів та масовий туризм на теренах заповідника є забороненими. Основні види діяльності у заповіднику: охорона та збереження унікальної природи, наукові дослідження усіх її компонентів, спостереження за станом довкілля та розробка природоохоронних рекомендацій, екологічна освітньо-виховна робота, сприяння у підготовці науковців та спеціалістів у галузях охорони довкілля та заповідної справи. Головні результати своєї діяльності природний заповідник «Горгани» відображає у щорічнику «Літопис природи».
Загальна площа заповідника становить 5344,2 га. Він розташований на висотах 710 – 1755 м над рівнем моря на вододілі між басейнами річок Довжинець та Зелениця, які є притоками Бистриці-Надвірнянської, а на південному-сході межує із басейном ріки Прут. Це територія частини Ґорґан у Скибових Карпатах з вершинами Скалки Нижні (1300 м), Скалки Верхні (1597 м), Березовачка (1484 м), Козій Ґорґан (1616 м), Полєнський (1693 м), Пікун (1651 м), Ведмежик (1736 м), Довбушанець (1701 м), Бабин Погар (1478 м), і найвищою – Довбушанка, або Добушанка чи Добошанка (1755 м). До теренів заповідника належать унікальні колишні ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Джурджі» та «Садки» і заповідні урочища «Черник», «Гниляк», «Новобудова», «Ельми», «Довжинець», «Столи». Вони разом із переліченими вище вершинами стали серцевиною заповідної зони, довкола якої створено охоронну зону.
Вершини і схили гір заповідника, зокрема Довбушанки, в багатьох місцях покриті незалісненими кам’янистими розсипами, на яких розвиваються лишайники і мохи. Вони, відомі як «ґреґоти», «цикоти» та «ґорґани», і дали назву природному заповіднику, а також частині Українських Карпат. Ці кам’яні розсипи – свідки останніх льодовикових періодів – унікальний предмет детальних наукових досліджень.
Найбільші масиви у заповіднику займають гірські ліси, серед яких реліктові кедрово-смерекові та смереково-кедрові праліси, а також одна з ділянок первісних букових лісів Карпат, включених до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Саме в пралісах зафіксовані найбільші в Українських Карпатах дерева смереки, бука і ялиці, які досягають висоти 53 м і діаметра стовбура понад 160 см, а сосни кедрової європейської, символу заповідника, – 34 м і 108 см відповідно. Реліктові праліси разом із осередками корінних березових деревостанів змінюються у субальпійському поясі на зарості вільхи зеленої і сосни гірської, демонструючи історію виникнення та розвитку лісів у післяльодовиковий період.
Якщо рослинний світ є відкритою до досліджень системою, то тваринний світ – це здебільшого прихована таємниця заповідника, яка вимагає неабиякої наполегливості для її вивчення.
За 26 років існування у заповіднику здійснено інвентаризацію флори та фауни хребетних, складено карти поширення формацій рослинності, закладено 45 стаціонарних пунктів моніторингу за розвитком пралісів, 9 фенологічних пунктів, 4 зоологічні та 2 екологічні профілі. Природний заповідник «Горгани» має багаторічний досвід співробітництва з громадами прилеглих територій Надбистрицької Гуцульщини, навчальними і культурними закладами Надвірнянщини, громадськими організаціями України та міжнародними партнерами. Так, в рамках реалізації проєкту «Підтримка природно-заповідних територій в Україні», який співфінансується урядом Німеччини через KfW, було розроблено сайт заповідника (https://gorgany-zapovidnyk.in.ua/) та надана велика допомога у забезпеченні установи сучасною технікою для охорони природи і спостережень за станом фауни, а також для забезпечення роботи офісу заповідника і зв’язку із природоохоронними науково-дослідними відділеннями.
У теперішній рік війни з росією працівники природного заповідника «Горгани» надали прихисток колегам зі східних та північних природоохоронних територій і розгорнули особливо плідну співпрацю з Національними природними парками «Деснянсько-Старогутський», «Слобожанський» та регіональним ландшафтним парком «Краматорський».
Наполеглива праця заради охорони унікального природного храму Ґорґан є вкладом природного заповідника «Горгани» у перемогу України над силами темряви.
Галина Шадловська, провідна фахівчиня сектору еколого-освітньої роботи природного заповідника «Горгани».
