Бандера – один з головних ідеологів боротьби за незалежність України першої половини ХХ століття, символ національно-визвольного руху. Ім’я Степана Бандери і досі наводить жах на ворогів України. Саме тому радянська, а згодом і російська історіографія свідомо фальсифікує факти з його життя і діяльності.
Детальніше про основні віхи життя національного лідера України Вас ознайомить підготовлена нами коротка історична біографічна довідка.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року у сім'ї греко-католицького священика. Його місцем народження було село Старий Угринів, яке зараз знаходиться на Івано-Франківщині, а тоді належало Австро-Угорській імперії.
Степан закінчив гімназію, а потім у 1933 році відучився на агронома у Львівському політехнічному інституті. Під час навчання він брав активну участь у націоналістичних акціях, що не залишилося непоміченим польською владою. Через це Бандера не зміг закінчити Політехніку – напередодні здачі дипломної роботи його заарештували.
В Організацію українських націоналістів (ОУН) Бандера вступив ще 1929 року, а через чотири роки став на західноукраїнських землях офіційним крайовим провідником ОУН.
В ОУН Степан Бандера вдавався до радикальних дій. За однією з версій, він організував кілька політичних вбивств, зокрема секретаря консульства СРСР у Львові Олексія Майлова – як відповідь ОУН на організацію Голодомору в Україні.
У 1936 році польська влада засудила Бандеру до довічного ув'язнення. Проте 1939 року, під час нападу нацистської Німеччини на Польщу, Степан Бандера вийшов із польської в'язниці на волю.
Під час Другої Світової війни Бандера працював над розширенням мережі визвольної організації на територію всієї України. Проте в ОУН розпочався розкол, і частина організації перейшла під його особисте керівництво. Бандера мріяв створити незалежну Українську державу та проголосив про її створення у 1941 році у Львові. Але німецька влада не підтримала такого рішення. Бандеру заарештовують та кидають у концтабір Заксенхаузен.
Після цього українські підрозділи УПА (остаточно сформовані навесні 1943 року) починають боротися не лише проти польських і радянських партизанів, а й проти німецької окупації. При цьому сам Степан особисто ніколи не очолював УПА.
Звільнився Бандера у 1944 році. І одразу ж повернувся до діяльності в ОУН. 1959 року в Мюнхені Степана Бандеру вбили, отруївши його ціаністим калієм. За смерть Бандери відповідальність несе агент Радянського Союзу Богдан Сташинський.
Сьогодні, в умовах спротиву українців повномасштабному російському вторгненню, для багатьох наших співвітчизників ім'я Степана Бандери стало символом незламної боротьби за незалежність України.
