Дерево навіть після своєї смерті відіграє дуже важливу роль у розвитку лісової екосистеми. Так, повалене дерево в процесі свого розпаду стає ідеальним середовищем для проростання нового насіння та вирощування молодих хвойних рослин.
Явище відновлення хвойних порід на деревині, що перебуває на певній стадії розкладу є класичним прикладом екзогенної первинної сукцесії (процесу зміни та розвитку екосистеми на абсолютно новому, раніше незаселеному субстраті, який рухається під впливом зовнішніх факторів), а також важливим механізмом підтримання біорізноманіття в лісових екосистемах.
Для успішного формування сходів на розкладеній деревині необхідна наявність кількох ключових чинників:
- оптимального гідротермічного режиму, забезпечується наявністю великої кількості пор у волокнах мертвої деревини, як виконує роль акумулятора вологи. Це мінімізує критичний для сходів водний стрес під час посушливих періодів;
- наявність вертикальної диференціації та просторової конкуренції, яка формується при розташуванні сходів на височині відносно поверхні ґрунту, що захищає паростки від затінення трав'янистим ярусом, занурення у щільний шар підстилки та затоплення під час сезонних опадів;
- наявністю достатньої кількості поживних речовин (доступних форм азоту, фосфору та калію), які паростки отримують з розкладеної мертвої деревини, після мінералізації лігніну та целюлози мертвої деревини дереворуйнівними грибами.
У міру розвитку коренева система молодих особин обплітає ламань і вкорінюється в мінеральний шар ґрунту. Після повної мінералізації деревини утворюється характерна морфологічна форма – ходульні корені, а деревостан набуває лінійного просторового розподілу, відображаючи контури колишнього стовбура.
© Ірина Пітух