Продовжуємо серію дописів про цікаві рослини, які зростають на території нашого заповідника. Сьогодні ми познайомимо вас ще з одним індикатором старовікових лісів і пралісів серед лишайників – лобарією легеневоподібною.
Це – високорозвинутий гірський лишайник, дуже чутливий до змін лісових екосистем і забруднення повітря. Тому, він занесений до Червоної книги України (2009). Його наявність є показником природності лісу, в якому він росте. Трапляється поодинці або невеликими групами та зростає на листяних (переважно на нижній частині стовбурів старих буків), рідше хвойних породах дерев.
Слань великолистувата (10–30 см завдовжки, 5–20 см завширшки), з ріжкоподібними або ложкоподібними кінчиками; зеленувато-оливкова або коричнювата, ребриста, з сітчасто розташованими заглибинами на поверхні та відповідними здуттями зісподу.
Верхній шар слані містить меланін, що захищає лишайник від згубної дії ультрафіолетових променів. Його синтез підвищується пропорційно до збільшення кількості освітлення.
Видова назва рослини пов’язана з особливостями внутрішньої будови слані. ЇЇ тканина нагадує тканину легень у тварин. Здавна лобарію застосовували для лікування легеневих захворювань.
