Праліси – унікальні збережені екосистеми, що еволюціонували з післяльодовикового періоду та існують дотепер у природному стані, не зазнавши прямого впливу людини. Наявність дерев різного віку, як великих і товстих дерев, так і тонкого підросту, великий об’єм мертвої деревини – найбільш характерні ознаки пралісів.
Динаміка старіння і розпаду деревостану, перебіг природних стихійних явищ, широкий діапазон умов існування сприяють збереженню біологічного різноманіття. Тому праліси – справжній рай для великої кількості видів грибів, рослин і тварин, характерних тільки для цих умов.
Непорушені діяльністю людини букові, буково-ялицеві, буково-ялицево-ялинові, кедрово-ялинові та ялиново-кедрові гірські ліси закономірно змінюються з набором висоти у межах від 950 до 1535 м над рівнем моря.
У пралісах дерева ростуть до своєї природної вікової межі. У бука лісового ця межа становить 250-350 (зрідка до 500-550) років, у кедрової сосни – 300-500 (до 1000), у ялини – 350-400, а в ялиці – близько 400-600. Проте смерть дерева – це ще не кінець історії. Після відмирання рослини починається процес розпаду. Дерева продовжують стояти або лежати ще кілька десятків років, поки їхня деревина повністю не розкладеться. З часом, мертва деревина стає оселищем для комах, а на її поверхні починають проростати мохи, а згодом і молоді
паростки дерев та чагарничків. Всі мінеральні речовини, які дерево накопичувало за довгі роки життя, повертаються до ґрунту, і стають добривом для рослин, які займуть його місце під сонцем.
Гриби відіграють ключову роль у процесах розкладання. Вони не лише збагачують лісові ґрунти, а й створюють оселища для комах, мохів, судинних рослин, сухопутних ракоподібних, а також для кажанів і птахів. Деякі гриби здатні інфікувати дерева ще за життя, потрапляючи всередину через пошкодження або кореневу систему. Розкладаючи механічні тканини всередині стовбура, вони провокують зміну кольору чи твердості деревини, а згодом – утворення порожнин. Ці порожнини, які ми називаємо дуплами – чудове місце для гніздування птахів чи зимівлі дрібних ссавців.
Рослинами, що трапляються майже виключно у змішаних букових пралісах природного заповідника «Горгани» є зубниця залозиста (Dentaria glandulosa), підмаренник запашний (Galium odoratum), квасениця звичайна
(Oxalis acetosella). Такі індикатори є і серед грибів та лишайників. Зокрема, на території заповідника трапляється червонокнижна лобарія легенева (Lobaria pulmonaria) – листуватий лишайник, що росте на стовбурах дерев. Особливо цікавими є трутовики заповідника. Тут трапляються найрідкісніші гриби Європи: амілоцистіс лапландський (Amylocystis lapponica), резинопорія смоляниста (Resinoporia piceata) та фелінідіум Поузара (Phellinidium pouzarii).
Праліси є живим взірцем недоторканих лісових екосистем Європи.