На території природного заповідника «Горгани», неподалік від науково-пізнавальної стежки «Греготи Горган» зростає одне з найстаріших дерев ялиці білої в Україні. Його діаметр становить близько 140 см, а висота – 54 м. Приблизний вік дерева – 370 років. Це означає, що ця ялиця проросла з насінини десь у середині XVII століття. Таким чином, дерево існує довше, ніж Сполучені Штати Америки чи місто Івано-Франківськ, та є ровесником національно-визвольного повстання під проводом Богдана Хмельницького.
Ялиця біла (Abies alba) – хвойне дерево, 30-55 (65) м заввишки та до 1,5 м в діаметрі. Крона вузькоконічна, в густих лісостанах високо піднята. Стовбур циліндричний, з тонкою, темно-сірою, дещо лускатою корою. Хвоя плоска
(20-30 мм завдовжки, 1,5-1,8 мм завширшки), тупа, з двома білими смугами з нижнього боку. Тримається протягом 3-5 років. Тіньовитривала, вибаглива до вологості повітря та родючості рослина. Запилюється у травні. Батьківщина ялиці білої – Європа, від Піренеїв до Балканського півострова. Найнижче місцезростання знаходиться на території Німеччини на висоті близько 300 м, найвище – у горах Болгарії на висоті близько 2000 м над рівнем моря.
В Україні ялиця біла займає близько 1,4 % площі всіх лісів. На території природного заповідника «Горгани» ялиця майже не формує чистих деревостанів: ліси з переважанням цього дерева займають менше 2 % території. На південно-західних схилах у межах висот 950–1100 м н.р.м. трапляються угруповання ялицевих лісів. У деревному ярусі поодиноко зростають явір та ялина. Підлісок відсутній. Трав’яний ярус негустий.
Набагато частіше ялиця трапляється як домішка до основних порід, наприклад, у букових, буково-ялицево-смерекових, ялицево-ялинових лісах. Ліси з участю цієї рослини є оселищем для багатьох видів трав’янистих рослин: зворівник пурпуровий, зеленчук жовтий, куничник волохатий, місячниця оживаюча та зубниця залозиста.