«Карпатських гір дзеркальні води,
Лісів зелені оксамити –
Перлини рідної природи,
де жити нам, рости й творити.
Не оскверни десь ненароком
Природи неповторні ріки,
Не затопчи байдужим кроком
Душі незамінимі ліки».
(Михайло МИХАЛЬЧУК)
Кажуть, природа – невичерпне джерело багатств. Тільки треба вміло і дбайливо підходити до неї, оберігаючи від зазіхань невігласів та чигунів, скнар чи марнотратців. Треба знати, розуміти і любити природу, і вона розгорне свої таємні скарби перед нами…Такими знавцями та охоронцями природи є працівники природно-заповідної справи, професійне свято яких традиційно відзначають на початку липня. Указом Президента України № 629/2009 «Про День працівника природно-заповідної справи» від 18 серпня 2009 року запроваджено відзначати його 7 липня. Цей день обрано не випадково, адже асоціюється він зі святом Івана Купала, присвяченого загадковим, чудодійним, цілющим силам природи. Символ свята – папороть, «квітка» якої, за легендою, має чарівні властивості.
Природні заповідні території були в усі часи й у всіх народів. З виникненням релігій вони присвячувались богам та мали сакральне значення. Східні слов’яни «поселяли» своїх богів на вершинах гір, у печерах, гаях – місцях тихих, диких, віддалених від житла. Під охорону сил природи та народних традицій підпадали природні об’єкти незвичайної краси – цілющі джерела, водоспади, окремі камені, скелі. Багато-які місцевості ставали священними, оскільки з ними були пов’язані легенди. За часів Київської Русі місця предивних озер, рік, джерел, тощо заповідались як священні та правили за храми. Серед них були і «заповідні гаї», що розташовувалися поблизу поселень, здебільшого на підвищених місцинах. Протозаповідниками можна вважати і ліси монастирів, які пильно охоронялись. Так, поблизу Охтирського монастиря зберігся ліс на Ворсклі, Святогірського монастиря – урочище сосни крейдяної. Лісове урочище Китаєве, Голосіївський ліс, Конча-Заспа під Києвом також збереглись завдяки монахам.[i]
Сучасні природоохоронні території України – це природні ландшафти, які охороняють від надмірного впливу господарської діяльності людини. До них належать ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти природи, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу довкілля. Вони утворюють природно-заповідний фонд (ПЗФ) України загальнодержавного або місцевого значення. Площа земель ПЗФ загальнодержавного значення становить нині близько 3 млн. га і займає приблизно 7% території країни. Екологічні й природоохоронні громадські організації разом із Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України велику увагу приділяють збільшенню площ природно-заповідних територій. Згідно показників оцінки реалізації державної екологічної політики України до 2030 року планується довести частку земель природно-заповідного фонду (як загальнодержавного, так і місцевого значення) до 15% загальної площі країни[ii].
На початку 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав укази про створення національних природних парків (НПП) «Холодний Яр» (Черкаська обл.), «Куяльницький» (Одеська обл.), «Пуща Радзівіла» (Рівненська обл.). За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів в Україні налічується 5 біосферних і 19 природних заповідників, 56 НПП, 85 регіональних ландшафтних парків, 3398 заказників, 3580 пам’яток природи, 802 заповідних урочищ, а також низка штучних об’єктів: 28 ботанічних садів, 13 зоологічних парків, 62 дендропарків та 588 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва[iii].
Сьогодні в Україні – війна, яку веде росія на нашій території. Вбито тисячі людей, зруйновано міста і села, знищено багато тварин і рослин, понівечено оселища живих організмів.
Збитки жахливі не тільки для України, але й для усієї Європи та світу. Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів України, повідомляє: «Від дій рф під загрозою знищення сьогодні 2,5 млн га природоохоронної мережі Європи. Це 160 об’єктів Смарагдової мережі – територій існування видів і оселищ, що охороняються на загальноєвропейському рівні, та 17 Рамсарських об’єктів площею 627,3 тис. га – водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення. Загалом від дій рф в небезпеці залишаються 20% площі всіх заповідних територій України»[iv].
Та попри війну колективи природно-заповідних установ продовжують нести варту задля збереження природної спадщини України! Крім того, національні природні парки й заповідники, які перебувають у відносно безпечних місцях, віддають свої сили та матеріальні ресурси для допомоги тим, хто втратили свої домівки.
Так, Українські Карпати стали притулком для людей, які рятуються від воєнних дій на сході країни. Приблизно 65 000 внутрішньо переміщених осіб знайшли тут прихисток. Більшість із 13 природоохоронних територій у Карпатах переобладнали візит-центри, туристичні садиби та офіси для розміщення цих людей – у приміщеннях інфраструктури природоохоронних установ та будинках персоналу вдалося забезпечити понад 1000 місць для проживання. Близько 2000 людей також прибули до природоохоронних установ Полісся та суміжних територій, з розрахунком приблизно 80 людей в одному парку[v].
Природний заповідник «Горгани» – унікальна частина природно-заповідного фонду Надвірнянщини, до якої належать еталонні ділянки природи переважно хвойних, мішаних лісів та кам’яних розсипів, що зберігаються в природному незміненому вигляді. При створенні заповідника у 1996 році до його площі – 5344,2 га – увійшли колишні ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Джурджі» та «Садки», заповідні урочища «Черник», «Гниляк», «Новобудова», «Ельми», «Довжинець», «Столи». Багато відомих лісівників та науковців долучилися до створення заповідника, наприклад, Ю. В. Юркевич, П. А. Трибун, К. К. Смаглюк, М. В. Чернявський, Р. М. Яцик, Є. М. Бакаленко, які обґрунтували доцільність створення заповідника, Я. І. Дутчин, Т. М. Олексів, В. О. Савʼюк, Г. О. Масляк, М. М. Приходько, М. Б. Шпільчак та К. О. Турчак, які здійснили погодження та сприяли затвердженню і становленню заповідника.
У Горганах краще, ніж в інших місцях Українських Карпат, збереглися праліси, які відрізняються високою стійкістю і стабільністю. Праліси – великі лісові екосистеми, які виникли і розвиваються природним шляхом під впливом лише природних стихій та явищ і пройшли повний цикл розвитку без будь-якого втручання людини. У пралісах дерева ростуть до своєї природної вікової межі, а це кілька сотень років. Для буково-ялицево-смерекових, ялицево-букових й смерекових пралісів віковий етап триває 350-400 років, чистих букових – 230-260 років, а кедрово-смерекових – близько 300 років. Загалом праліси охоплюють значну площу заповідника – 2112, 2 га. З липня 2017 року за сприяння науковців і окремих природоохоронних громадських організацій ділянка заповідника «Горгани» площею 753,48 га увійшла до Світової природної спадщини ЮНЕСКО як один із масивів букових пралісів Карпат та інших регіонів Європи.
Символом природного заповідника «Горгани» є сосна кедрова європейська (Pinus cembra) – релікт раннього голоцену. Обліковано 2300 таких дерев, які ростуть на кам’яних розсипах, піднімаючись на Довбушанці (Добушанці) аж до відмітки 1730 м над рівнем моря. Пралісові екосистеми за участю сосни кедрової європейської, або кедрини, охороняються як реліктові. Кедрина підтримує верхню межу лісу і придатна для заліснення кам’яних розсипищ – ґреґотів.
Природний заповідник «Горгани» є затишним домом для багатьох представників тваринного світу. У складі фауни заповідника станом на 2021 рік виявлено 56 видів, занесених до Червоної книги України. Це насамперед ведмідь бурий, рись євразійська, кіт лісовий, норка європейська, саламандра плямиста. Мешкають у заповіднику і ендемічні для Карпат хребетні: тритон карпатський, глушець карпатський, сова довгохвоста карпатська, нориця снігова тощо.[vi]
Основними завданнями[vii] природного заповідника «Горгани» є:
- збереження природних комплексів та об’єктів на їх території,
- проведення наукових досліджень і спостережень за станом довкілля, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій,
- поширення екологічних знань,
- сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони довкілля та заповідної справи.
Минулого року природний заповідник «Горгани» відзначив 25-річчя своєї діяльності. Трудовий колектив заповідника очолює директор – Ярослав Петращук. Координує роботу двох природоохоронних науково-дослідних відділень (Горганське ПНДВ, Черниківське ПНДВ) і відділу державної охорони природно-заповідного фонду заступник директора – головний природознавець Ярослав Голинський. Також у заповіднику працюють: науково-дослідний відділ та сектор еколого-освітньої роботи, відділ господарсько-транспортного обслуговування, фінансово-економічний відділ, провідний інженер з охорони праці, юрисконсульт, програміст, фахівець з кадрів.
У час війни з росією заповідник «Горгани» здійснює не тільки природоохоронну, науково-дослідну та екологічну освітньо-виховну роботу, але й допомагає працівникам інших природно-заповідних установ, пропонуючи їм тимчасовий прихисток. В таких умовах розгортається тісніша співпраця та обмін досвідом між спеціалістами природного заповідника «Горгани» та національних природних парків «Деснянсько-Старогутський» і «Слобожанський», а також регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Так, спільними зусиллями підготовлена виставка «Збереження природних комплексів і культурної спадщини на території України», яка приурочена Дню працівника природно-заповідної справи. Виставку можна відвідати у Музеї історії Надвірнянщини протягом липня. Також у Надвірнянській міській бібліотеці для дітей та юнацтва імені Ірини Яцури до середини липня діятиме виставка «Природа – це наше багатство і наш дім!», на якій представлено друковані видання установ природно-заповідного фонду України і, зокрема, природного заповідника «Горгани».
Галина Шадловська, провідний фахівець сектору еколого-освітньої роботи природного заповідника «Горгани»
Світлини Уляни Міскевич і Тетяни Полатайко, працівників науково-дослідного відділу природного заповідника «Горгани»
[i] Див. «Заповідна справа в Україні», навчальний посібник під загальною редакцією М.Д.Гродзинського,
М.П.Стеценка, Київ, Географіка, 2003, с. 16.
[ii] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text
[iii] https://mepr.gov.ua/news/37155.html
[iv] https://life.pravda.com.ua/columns/2022/06/22/249216/
[v] https://wownature.in.ua/pryrodookhoronni-terytorii-otrymaly-35-ton-tovariv-ta-obladnannia/
[vi] https://gorgany-zapovidnyk.in.ua/
[vii] Положення про природний заповідник «Горгани», 2020 р.
Тетяна Полатайко
Уляна Міскевич