Об’єкти неживої природи
Особливої уваги на території заповідника варті кам’яні розсипи, складені з брил пісковиків. Вони займають близько 11 % заповідної території і є невід’ємною складовою типового ландшафту середньогір’я Скибових і Привододільних ґорґанів. Місцеве населення Карпат називало їх ґреґотами, а вершини, укриті ґреґотами, – ґорґанами, аршицями.
На території заповідника розсипи розповсюджені на ділянках поширення грубошаруватих і масивних ямненських і вигодських пісковиків, звітрення яких забезпечує значну частку достатньо крупних (брилових) уламків. Їх найбільші за площею масиви зосереджені на схилах і привододільних поверхнях найвищих гір і хребтів вище верхньої межі лісу. Уламки порівняно малорухливих розсипищ покриті зверху накипними лишайниками переважно зеленувато-жовтого кольору. Типовими є кам’яні покриви, що мають двошарову будову: вгорі залягає шар, позбавлений дрібнозему, нижче – із супіщаним чи суглинистим заповнювачем.
Рухливі кам’яні розсипи обмежують поширення лісової рослинності у привододільних частинах вершин і хребтів Скибових та Привододільних ґорґанів і мають важливий вплив на формування верхньої межі лісу.
Найбільший зсув на території заповідника розміщений у басейні лівого допливу потоку Дзюрджинець західніше г. Скалки Верхні. Це один із найбільших за площею і, мабуть, найдовший зсув, який спостерігали у межах Українських Карпат (загальна довжина зсуву в проєкції на горизонтальну площину сягає 2,95 км, реальна довжина перевищує 3 км). Зсув складний за будовою та механізмом утворення: верхня, коротша та ширша частина зсувного тіла представляє зсув структурного типу, нижня має виразні ознаки пластичного зсуву (зсуву-потоку). Цей грандіозний зсув слід зарахувати до пам’яток неживої природи заповідника поряд з Довбошанським зсувом та великими за площею кам’яними розсипами під вершинами Довбушанка, Медвежик, Полєнська й на хребті Березовачка, а також кам’яними валами обвального походження на лівобережжі долини Бистриці Надвірнянської біля хутора Глодище.
